Woman
In the cold of night She'd struggled to find her place in the world Above her, she'd put everybody else She's a daughter, a sister, a wife, a mother It's in the way she carry herself So gracefully and so easily She can take care of everyone else even with tears in her eyes But she had been misjudged and broken over and over by the world But she has found truth and she knows herself There's no lie in her fire She seeks no help even in the face of adversity And to any extent she can go to save her loved ones Even if she had to bargain her soul to the devil himself She's no less than a goddess herself But the world understands her not They say she had come from a man But man comes from her they forget And under all this torment, the pressure She takes pride in herself, we call her - "Woman"
2019-11-03 06:36:39
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
STELLA RAYMOND
@Palak Verma welcome!😊
Відповісти
2020-02-03 17:00:30
2
JENOVA JACKSON CHASE
Proud to me a FEMALE...
Відповісти
2020-02-21 18:58:09
2
Palak Verma
@JENOVA JACKSON CHASE yeah 🖤🖤🖤
Відповісти
2020-02-22 03:55:13
2
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12433
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4868