Rough Time
Palak Verma
Tick-tock-tick! There's a roughness in time, The master he think of himself, he isn't, Seconds into milliseconds into nanoseconds into a paradox! Tick-tock-tick, 'TIME' - a paradox! Rough it was? Was it not? Time sweeps, time doesn't wait, but time as it is, it's handmade... Tick-tock-tick, TIME is handmade! We make it, we break it, we can come above it all, He ain't constant, he may fly away, Tick-tock-tick, TIME flies away! There's a roughness in Time: "You can make it your own!" And as time is rough, you can create small pauses... Tick-tock-tock, TIME frozes...
2018-07-31 14:41:26
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Palak Verma
haha 😂 😆 thanks...
Відповісти
2018-08-02 14:07:10
Подобається
Інші вірші поета
A Girl's 'Love' A Friend of Mine Scarlet Letter The Room of Love
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5102
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1570