Someone Somewhere

Palak Verma

Someone Somewhere is searching for me; I know, As I'm also looking out for that person In every human being I meet, And some day, we may come across each other, Find what we've been looking for, And realize why it never worked with anyone else... Someone Somewhere would be wanting for me, Wanting the part of me that I think was ugly, Wanting the ME that nobody liked, Wanting the ME who is the real ME... The one who I truly am, I'm sure when I'll meet him, he would understand me And love me so much that I can want for nothing else... But I won't be dying in the hope to actually meet him, Because I have a life, a wonderful life, that I need to live, I'm sure he would like to hear my life's stories, And not how I gave up on life in wanting to have him... Anyways, I may never meet that person, I don't know... But he exists, and that I know, And in that love, I can stop giving myself to just anybody, Live with all my heart and give love to everyone and myself, So that I can for once, lift my head high, for I'm sure, Even if I don't get to meet my 'Someone Somewhere', I know that I'll be doing just fine... :)

2018-09-16 08:08:25

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Palak Verma

thanks, was waiting for that comment... :) ❤

Відповісти

2018-09-17 13:20:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12134

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4645