The Act of Love
Palak Verma
You can be happy in love, you can be sad in love, You can act as if what you're in, is 'love', Listen to your heart, because this is important, What you call as 'love', maybe, wasn't. You make promises in love, you get confused in love, Love was never easy, it was always complicated, Ask old people, or read love tales - "Love dies for love, love lives for love." The act of love was never important, What matters is the 'always' that stays forever, If you are in love, you would cross the oceans, If it was an act, you would play in the puddle.
2018-09-02 13:15:49
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Palak Verma
@Mysterious thanks... I always try to write the things I believe to be true... :)
Відповісти
2018-09-02 16:29:55
1
Misha
A true depth of words describing love :)
Відповісти
2018-09-06 03:23:23
1
Palak Verma
@Misha thanks again ❤
Відповісти
2018-09-06 16:20:55
Подобається
Інші вірші поета
The World Alone Image I choose myself Twinkle-Twinkle
Інші поети
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Alis Tulupa
@alis_tulupa
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1709
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445