Souvenirs étoilés
Mémé Paradoxx
Cliquetis des rouages anciens, La blanche ballerine tourne, Tourne encore, tant qu'elle le peut, Avant que le temps ne la stoppe. La vieille dame soupire. La mélodie fait resurgir En elle de doux souvenirs. Elle se souvient quand elle dansait Tard la nuit, seule sur la scène, Sous la lumière de la lune, Rêvant de devenir étoile. La berceuse ralentit Peu à peu, et meurt lentement. Larme sur sa joue coulant. Elle se souvient quand elle dansait, Et que le lustre sur ses yeux Est tombé, tant d'éclats de verre Anéantissant une étoile. Cette nuit-là Elle est morte Une première fois.
2021-04-03 08:45:46
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Un_Reve_De_Liberte
C'est fou les émotions que tu fais ressentir!
Відповісти
2021-04-11 18:10:47
1
Mémé Paradoxx
Mercii 🤗
Відповісти
2021-04-11 19:02:04
Подобається
Pavla Golstein
Waouh
Відповісти
2021-04-19 09:01:32
Подобається
Інші вірші поета
Mi Confiance Colère désespérée Moodlight
Інші поети
Red
@R_e_d_
Anjali_ R
@rawatanjali949
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5263
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2608