Si tu m'oublies
Mémé Paradoxx
Si tu m'oublies Quand on sera vieux Quand le temps se dessinera au coin de nos yeux Quand il ne restera que nous deux Je te raconterai nos aventures Nos querelles Ces soirs d'été à courir Le sourire sur les lèvres Les cheveux plein de blé Les joues rougies De coups de soleil Ces nuits À se parler Ces reflets que je vois Encore Dans tes yeux bleus Comme le lointain murmure De nos souvenirs Si tu m'oublies Je te raconterai Mémé
2024-07-13 22:31:29
1
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Mémé Paradoxx
c'est plutôt mes poèmes où je trouve que c'est personnel et là pour le coup ça me gênerait qu'on les lise et qu'on fasse des inférences sur ma vie...
Відповісти
2024-07-14 20:00:56
Подобається
Perdix
@ Mémé Paradoxx Le nom me dit quelque-chose, à tout moment je suis abonnée à toi 😂 En tout cas j'ai vu ton compte passer Oui, je suis d'accord c'est pour ça que je les publie que sur surgebook...
Відповісти
2024-07-14 20:10:09
1
Mémé Paradoxx
@Perdix ooh c'est hyper drôle que le titre te dise quelque chose ! (jsuis contente ahah exact 🤝🏻
Відповісти
2024-07-14 21:57:39
Подобається
Інші вірші поета
Rêve de lune Les choses que j'ai manquées Sans regret Le lac tranquille de tes yeux
Інші поети
Nala
@anuton
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8080
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9428