Le temps d'un instant
Le temps d’un instant, Je l’ai vu, je l’ai admiré, Le grand papillon mordoré, Qui de ses ailes en sang, Faisait briller le soleil. Le temps d’un instant, Ses couleurs éclatantes Juraient avec le printemps, Si terne à côté De cet être élégant. Le temps d’un instant, Sa beauté éclipsa La violence du temps, Et la vie recula, Ne restait que le moment. Le temps d’un instant, La mort s’attardait, Un dernier battement, Et elle l’emporterait, L’arracherait au présent. Le temps d’un instant, Moment éphémère, Où le papillon mourant, Dans le temps se perd, Oublié. Le temps d’un instant, Effacé. Mémé [Pour le concours de @MotsenVrac dans la catégorie #éphémère]
2020-11-16 19:08:09
23
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Cheril Dnv
Waw...
Відповісти
2020-11-17 19:36:38
1
_eclairdesoleil_
C'est magnifique. Si beau et si triste 🥺
Відповісти
2020-11-18 19:26:40
1
Mémé Paradoxx
@_eclairdesoleil_ Merci beaucoup ! Oui, c'est triste... 😢🦋 (😈)
Відповісти
2020-11-18 19:32:38
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1657
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12182