Я не пам'ятаю

Син Шлюхи

І ти – не ти, і я – не я Так хтось уже писав, Писав, що ця любов моя Смачніша із всіх страв. І вже сказали про ту біль, Що рветься прямо з серця, Коли в нейронах грає хміль, Й суспільство лиш сміється. І як багато вже людей писали про країну Не дасть злічить запас грудей, Щоб всім розкрить таї‘ну. Але ніхто ще не писав Про тих забутих стріх, Що погоріли всі в огнях Незнання і зловтіх Вони для нас відкрили шлях, Лягли кістьми для ґрунту, І не злякав їх навіть страх, Вони злякали скруту. І кожен з них колись помер В безчесті і незнанні В калюжі сечі хтось завмер, А хтось на самом ранні. Ти не побачиш навіть слід Їх пір'я на папері Його талант помер, як рід, Як звук десь у партері...

2023-06-25 21:15:25

Інші вірші поета

Щоб Пиши як Жадан або забудь! Один рядок... Анекдот

Інші поети

Jasmin Robledo

@jasmerrrn

Schüra

@shura_smit

Mariah Lovench

@Mariah_

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2916

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

6018