Перша романтика...може й остання
Якби дали мені по небу пройтися,
Хоч раз на сіре й зелене верх ногами дивиться,
Із ластівками в небі зійтися,
Посеред вічності раз зупиниться...
Цікаво, чи справді багато прошу?
Здається, що так, бо не знайти в грошах міру,
Все, що я маю, в бананці ношу,
Лиш у душі пелену держу сіру.
Хочеться ринуть в безкрайню блакить
Без зайвих думок, вух і очей,
Пустити по вені захопливу мить
І згадувать іноді серед ночей
Наскільки б це все виглядало дрібним,
І шуму було б вже не чути.
Небо достойне, щоб захопитися ним,
А про все інше навічно забути...
2023-06-25 21:24:16
1
0