Перша романтика...може й остання
Якби дали мені по небу пройтися, Хоч раз на сіре й зелене верх ногами дивиться, Із ластівками в небі зійтися, Посеред вічності раз зупиниться... Цікаво, чи справді багато прошу? Здається, що так, бо не знайти в грошах міру, Все, що я маю, в бананці ношу, Лиш у душі пелену держу сіру. Хочеться ринуть в безкрайню блакить Без зайвих думок, вух і очей, Пустити по вені захопливу мить І згадувать іноді серед ночей Наскільки б це все виглядало дрібним, І шуму було б вже не чути. Небо достойне, щоб захопитися ним, А про все інше навічно забути...
2023-06-25 21:24:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1377
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1535