À l'abandon
Elle est seule, à l'abandon, Dans cette si grande maison. Elle ne sait pas se débrouiller, Sur la table elle laisse traîner : Tous ses cahiers de revisions, Et les emballages de bonbons. Dans sa chambre tout traîne par terre, Le sol est couvert de poussière. Très dure est l'organisation, Quand nul ne nous donne de leçons. Elle tente en vain de s'en sortir, Mais on l'a laissée là, pourrir.
2021-09-23 14:54:07
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
lys
Ça va ? :(
Відповісти
2021-09-26 16:19:46
Подобається
Perdix
@lys oui, ne t'inquiète pas ! Ce poème n'est pas inspiré de ma vie ! 😅 c'est juste que je trouvais le sujet intéressant
Відповісти
2021-09-27 13:32:45
1
lys
@Perdix oh d'accord ❤️
Відповісти
2021-09-28 18:35:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12361