Léger
Perdix
Je pense que je pourrais voler, Si j'étais porté par le vent. Et ça n'a rien pour étonner, Vu comme je suis insignifiant. Comment puis-je être si léger, Vu comment je suis écrasé, Par le poids des méchancetés, Et la haine qu'on m'a adressée. Mais bientôt j'irai voir en grand, Ce que j'ai toujours désiré, C'est à dire les cieux scintillants, Il ne me reste plus qu'à sauter.
2021-10-03 07:27:06
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
lys
@Perdix sûre ? 😭
Відповісти
2021-10-03 15:54:08
Подобається
Perdix
@lys oui :)
Відповісти
2021-10-03 16:05:19
1
Mémé Paradoxx
J'aime beaucoup la métaphore !
Відповісти
2021-10-17 16:12:07
1
Інші вірші поета
Les humains ne sont pas bons Marguerite Anesthésie Prison glaciale
Інші поети
Melzz
@Melzz
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3506