Біль

Pirania Artist

Невпевнено та не сміливо, Крокуємо під свій вівтар. Для тебе це є теж важливо: Ти мрієш досягти до хмар. Та мрії ті хіба здійснені? Хіба ти зможеш йти? Очі твої страждені, Та й ті прямують до мети! Ти впевнений в цьому? Я ж розумію, що звичайно ні. Тіло відчуває скажену втому, Та й те не падає, ні-ні! Тебе це знову поховає? А сам б цього хотів? І мозок твій давно палає, Та він не відмовляється від своїх слів! Твій вогник вже згасає? Надія покидає запал мрій? І дух твій вже вмирає, Але ж і він витримує цей біль! Так знай же те, що ти прямуєш! І щоб не було - шлях цей твій. Якщо ти подих затамуєш, То все...Не буде шляху, не буде більше твоїх мрій. Присвячується в першу чергу всім тим, хто це розуміє, відчуває, плаче від цього та страждає. KILLER YOUR BOREDOM

2020-01-02 18:39:03

Інші вірші поета

Життя Ось так живу... Егоїст Естетика

Інші поети

Юлія Юріївна

@yuliya2207

Zeen

@Blue_Bliss

breeze_

@breeze_

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4615

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2669