Біль

Pirania Artist

Невпевнено та не сміливо, Крокуємо під свій вівтар. Для тебе це є теж важливо: Ти мрієш досягти до хмар. Та мрії ті хіба здійснені? Хіба ти зможеш йти? Очі твої страждені, Та й ті прямують до мети! Ти впевнений в цьому? Я ж розумію, що звичайно ні. Тіло відчуває скажену втому, Та й те не падає, ні-ні! Тебе це знову поховає? А сам б цього хотів? І мозок твій давно палає, Та він не відмовляється від своїх слів! Твій вогник вже згасає? Надія покидає запал мрій? І дух твій вже вмирає, Але ж і він витримує цей біль! Так знай же те, що ти прямуєш! І щоб не було - шлях цей твій. Якщо ти подих затамуєш, То все...Не буде шляху, не буде більше твоїх мрій. Присвячується в першу чергу всім тим, хто це розуміє, відчуває, плаче від цього та страждає. KILLER YOUR BOREDOM

2020-01-02 18:39:03

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11471

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3274