Біль
Невпевнено та не сміливо, Крокуємо під свій вівтар. Для тебе це є теж важливо: Ти мрієш досягти до хмар. Та мрії ті хіба здійснені? Хіба ти зможеш йти? Очі твої страждені, Та й ті прямують до мети! Ти впевнений в цьому? Я ж розумію, що звичайно ні. Тіло відчуває скажену втому, Та й те не падає, ні-ні! Тебе це знову поховає? А сам б цього хотів? І мозок твій давно палає, Та він не відмовляється від своїх слів! Твій вогник вже згасає? Надія покидає запал мрій? І дух твій вже вмирає, Але ж і він витримує цей біль! Так знай же те, що ти прямуєш! І щоб не було - шлях цей твій. Якщо ти подих затамуєш, То все...Не буде шляху, не буде більше твоїх мрій. Присвячується в першу чергу всім тим, хто це розуміє, відчуває, плаче від цього та страждає. KILLER YOUR BOREDOM
2020-01-02 18:39:03
5
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2380
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1732