Наливаючись небом...
Владислава Тріус
Наливаючись небом, його очі прокинулись рано, Заливаючись кров'ю, його звали до себе окопи, Нотувавши життя, на руках лікував рани Той, що пів ночі не спавши, робив підкопи. Напиваючись сонцем, готувалась ранкова кава, Засипавшись землею, вмивались розжарені щоки, Його тіло рукою Діва Марія ховала, Відкидавши від нього кулі на різні боки. Його руки гарячі стискали у темряві зброю, А скроні завжди були ціловані вітром, Для людей, можливо, він завше пахнув війною Але, безумовно, Всесвіт сповнював світлом.
2021-03-15 17:01:45
4
0
Інші вірші поета
Вона йшла і губилась, падала і вставала... Немає Крап-Крап, Ляп-Ляп, Лусь-Лусь Забуття
Інші поети
Nala
@anuton
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3749
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12476