Молитва/Лови
Лови, Лови мене, Сонце власної душі. Світи моєму духу попри ночі Дивись в мої, що ждали тебе, очі Щоб я могла те світло бачить скрізь. Крізь темряву, зневіру і розлуку, Крізь холод, голод, битви й каяття, В зневірі чи зневазі до буття Світи, світи, не думавши згасати. Щоб я могла прощати й забувати. Щоб я могла прийнять і збудувать І власну долю власними руками, Дарма що важко, вміла здобувать. Світи і попри місяць перед серця, Мій дух убогий світлом оживи, І якщо раптом темрява озветься, Не дай упасти - променем злови.
2022-10-09 15:49:38
4
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1914
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4525