Крап-Крап, Ляп-Ляп, Лусь-Лусь
Владислава Тріус
Крап-крап З гуртожицького крану у раковину Крап-крап З твоїх очей на мереживну хусточку Бо Ляп-ляп Із дахів на голову стікає задуха. Бо Ляп-ляп З його роту тобі у наївні вуха. І Лусь-лусь З років правдою тобі по щоках То й Кусь-кусь "Ти, чогось, стала така глибока..." То й Гав-гав "Ти, чогось, стала така кусюча..." - ...На "Ляп-ляп" невезуча...
2022-01-18 09:12:52
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Володимир Мельник
Сподобалось, навіть дуже
Відповісти
2022-01-20 04:58:54
Подобається
Владислава Тріус
@Володимир Мельник Дякую дуже))
Відповісти
2022-01-20 15:28:55
1
Інші вірші поета
Наливаючись небом... Твої "Мурки" Вона йшла і губилась, падала і вставала... Забуття
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8369
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1990