غزو
التفكير ذلكَ السلاح الفتاك، أنه يشبه الـأضمحلال تماماً، فـهو يغزو العقل يستنزفه ثم يرهقه تمامًا ، ذلكَ الماضي الذي ربما يذكره‍ أحد في حديثه فـنبتسم ولكنه يذكرنا بـالكثير وربما هو يؤلم بشده‍، أحياناً يجب علينا أقامة حرب داخلنا، نبتسم أمام الـأخرين وبقوى ولكن في داخلنا يكمُن صراع قوي نخبئه رُبما بسبب مرض أو ماضي او فراق أو حتى ذكريات، ولكن ما نتفق عليه أن تلكَ الحرب مؤلمة. التفكير والـأبتسامة يشبهان تماماً أثنين أصدقاء بـالجيش من مدن مُختلفة ولكن كُتب عليهم محاربة بعض وبقوة.
2020-07-25 20:38:20
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Maram Salah
عندما يكون الكاتب روان💙
Відповісти
2020-07-25 20:56:00
1
سين
هبكي يجدعان بسبب جمالها ♥
Відповісти
2020-07-28 22:01:00
1
Arris
عظمة💜💜
Відповісти
2020-07-29 00:25:12
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16391
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12017