Надихай! Або ж мені не треба
У моїх суглобах біль і злоба, У моїх суглобах приємна втома. Я злегка пригнічений тимчасовий жрець, Я - заклопотаний майбутній мрець. Я право славлю і живу, Я тягну кляму і речу, Бо в твоїх думках витає спрага До життя, до щастя, до джерельної води. Я - не ти. У мені кипить приторна брага – І душа сп'яніла, і моя хода. Я вірю, бачу, чую та не знаю що. Спрямуй мене, інакше я згублюся. Надихай! Або вже не керуй. Надихай! Або ж забудь про мене. Надихай! Або ж мені не треба...
2020-01-11 13:21:23
5
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2819
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15859