Хандра
Холодний вітер, гаряча кава. Несла мене в забуття омана. Сіріє небо, жовтіє листя. Коли ж душа моя заіскриться? Взуваю шпильку, а хочу кеди. Малюю срілку, а хочу стерти. Пишу пости, а хочу поеми. Сама створила собі проблеми... Похмурі обличчя, палаючі очі, Ті, що проплакали до опівочі, Темні пальта та світлі душі. Я відчуваю, вони не байдужі! Стрілки годинника колесують, По колу знову всі депресують. Водій маршутки мене питає: "А вам по місту?" Мені б до Раю...
2020-08-27 02:44:05
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Просто Расік
@Boanerge не можу не погодитись😅 Безмежно вдячна за коментар)))
Відповісти
2020-08-27 09:19:06
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2531
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12237