Хандра
Просто Расік
Холодний вітер, гаряча кава. Несла мене в забуття омана. Сіріє небо, жовтіє листя. Коли ж душа моя заіскриться? Взуваю шпильку, а хочу кеди. Малюю срілку, а хочу стерти. Пишу пости, а хочу поеми. Сама створила собі проблеми... Похмурі обличчя, палаючі очі, Ті, що проплакали до опівочі, Темні пальта та світлі душі. Я відчуваю, вони не байдужі! Стрілки годинника колесують, По колу знову всі депресують. Водій маршутки мене питає: "А вам по місту?" Мені б до Раю...
2020-08-27 02:44:05
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Просто Расік
@Boanerge не можу не погодитись😅 Безмежно вдячна за коментар)))
Відповісти
2020-08-27 09:19:06
1
Інші вірші поета
Зимова любов Карі очі Дозволь... Осінь... вона для кожного різна.
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Саша
@SashaAW
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1154
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1842