Без назви
Владислав Зазнайбіда
Дивуєшся, що я пішов від тебе? Та як я можу залишатись там, Де очі тво‌ї сліплять, наче сонце, (Прекрасніше за нього воно, точно) Й відве‌сти погляд я не в змозі сам, А ти катуєш мене вечір котрий, Скажи, як можу залишатись там? Хоча, не треба, не кажи, мовчи, Бо голос твій ще дужче серце крає, (Солодшого за нього ніц нема.) І чути більш не можу всіх птахів, Бо після слів твоїх як листя опадає, Стає для пта́хів сором як зима, Що змушує втікати з тих країв, Де ти є, мила, і твій спів. Дарма ж, Я думаю про це багато так, Бо сам рішив втекти, однак, Дивуєшся, що я пішов від тебе?
2023-09-10 10:02:47
3
0
Інші вірші поета
Любовна лірика Середньовічний пейзаж Ліричний герой із сумнівами
Інші поети
Adaira
@adaira
Hell_ga
@Hell_ga
Dr. B
@Dr_B
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8078
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3652