6
За 5 хв. він дібрався до лавки. На вивісці лавки був примандачений шашлик, який слугував фоном для білого напису "Шалом", що виправдовувало назву кавказький.
В середині грала лезгінка, але якась дивна, бо гралась на кларнеті.
Двері дзенкнули, і Ігор побачив за лавкою якогось джигіта.
Але не звичайного— по-перше, джигіти не грають на кларнеті; по друге— не мають веснянок, що пробиваються на темнувато-загорілій, білій шкірі; по третє не носять чорних, круглої форми, шапочок, і по третє не заводять після лезгінки "хаву нагілу" на кларнеті.
Загалом, звичайний патріот цієї країни (хай пробачать мене джигіти).
Ігор кашлянув, і музика обірвалась. Почувся картавий голосок:
— Вай, дарагой— навіщо ти сюда прийщов?
— Добридень. Я хотів би обміняти цей станок на гроші.— з цими словами він поклав друкарський станок, цьому рудоволосому дільцеві, на прилавок.
Ділець, окинувши знаючим оком друкарську машинку, сказав:
— Гарної роботи образець.
— То скільки даси?
— Хах, варто подумать...
Поки єврейської національності кавказець думав, Ігор дивився на полички. Всякого добра там було, та запримітилась йому банка з духом...
Не роздумуючи ані хвилини, він мовив:
— Віддам машинку, але за баночку з духом....
— Ехехехехе, душа міняється на душу, дарагой.
— Один чорт— в придачу станку, отримаєш і мою душу.
"Будь можливість, я б всеодно пропив би її колись від розпачу. Так тут хоч вона в безпеці"
— Вай вай вай, шашлик підгора!— і справді; по всій лавці чувся запах підпаленої баранини. Продавець швидко залопотів в підвал, по сходах, що вели прямо таки з продавецького приміщення.
А Ігор лишився стовбичити в невіданні, що робити. Він безнадійно крикнув: "так що, начальник?"
Але відповіді не послідувало. Врешті, він взяв ту таки банку, і вийшов, поки знтзу доносився кавказький говірок, і приговірки до нього "вай, вай, вай."
***
День був полум'яний; вечір— палкий, а Ігор просто стояв посеред цього всього, з банкою в руках, що могла зійти за джинову лампу.
В середині грала лезгінка, але якась дивна, бо гралась на кларнеті.
Двері дзенкнули, і Ігор побачив за лавкою якогось джигіта.
Але не звичайного— по-перше, джигіти не грають на кларнеті; по друге— не мають веснянок, що пробиваються на темнувато-загорілій, білій шкірі; по третє не носять чорних, круглої форми, шапочок, і по третє не заводять після лезгінки "хаву нагілу" на кларнеті.
Загалом, звичайний патріот цієї країни (хай пробачать мене джигіти).
Ігор кашлянув, і музика обірвалась. Почувся картавий голосок:
— Вай, дарагой— навіщо ти сюда прийщов?
— Добридень. Я хотів би обміняти цей станок на гроші.— з цими словами він поклав друкарський станок, цьому рудоволосому дільцеві, на прилавок.
Ділець, окинувши знаючим оком друкарську машинку, сказав:
— Гарної роботи образець.
— То скільки даси?
— Хах, варто подумать...
Поки єврейської національності кавказець думав, Ігор дивився на полички. Всякого добра там було, та запримітилась йому банка з духом...
Не роздумуючи ані хвилини, він мовив:
— Віддам машинку, але за баночку з духом....
— Ехехехехе, душа міняється на душу, дарагой.
— Один чорт— в придачу станку, отримаєш і мою душу.
"Будь можливість, я б всеодно пропив би її колись від розпачу. Так тут хоч вона в безпеці"
— Вай вай вай, шашлик підгора!— і справді; по всій лавці чувся запах підпаленої баранини. Продавець швидко залопотів в підвал, по сходах, що вели прямо таки з продавецького приміщення.
А Ігор лишився стовбичити в невіданні, що робити. Він безнадійно крикнув: "так що, начальник?"
Але відповіді не послідувало. Врешті, він взяв ту таки банку, і вийшов, поки знтзу доносився кавказький говірок, і приговірки до нього "вай, вай, вай."
***
День був полум'яний; вечір— палкий, а Ігор просто стояв посеред цього всього, з банкою в руках, що могла зійти за джинову лампу.
Коментарі