А ПОТОМ ПЕРЕСТАЁШЬ ЖДАТЬ
Андрій Лаврик
А потом перестаёшь ждать. Ты не то, чтобы устал. Просто хватит! Кто не смог свою мечту удержать - Дань любви монетой памяти платит. А ещё поймёшь, что смысл потерял. Ты проснулся, а его нет уж. И улыбка – просто глупый оскал - Как бессмысленная чувств ретушь. Ты встаёшь не с той всё время ноги. Бабы с вёдрами. Кошки чёрные. Сам весь синий. Под глазами круги. Сны кошмарные. Мысли вздорные. Не влечёт тебя друзей круг. Не спасает от тоски водка. Ты однажды задрожишь вдруг, И поймёшь: «Я без любви год как».
2023-01-17 18:40:40
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Честно!
Відповісти
2023-01-17 18:47:53
Подобається
Інші вірші поета
Буду вернее, чем хаски ЭЛЕКТРИЧЕСТВО По дороге в небо Элишка
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Masha Debil
@Debilmasha
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1842