А НАША ДОЧЬ ОБЯЗАТЕЛЬНО ВЫРАСТЕТ ЛУЧШЕ НАС
Андрій Лаврик
А наша дочь обязательно вырастет лучше нас. Выучит языки, будет читать в оригинале Пруста. Станет ходить по театрам, красиво петь, слушать джаз, И разбираться в сортах вин, моде и жанрах искусства. Я понимаю, что нам следует умерить прыть, Законы ДНК, конечно, дают погрешность. Но пусть от папы ей достанется умение любить, От мамы – острый ум и идеальная внешность. Неважно даже, будет скромница или задира. Станет фанатом книг или журнальных обложек. Но я сейчас уже готов отдать все ценности мира За право слышать мелодию топота маленьких ножек. Идти на подвиг ежедневно за её улыбку, Читать ей сказки перед сном, обняв и успокоив. И превращаться для неё в Деда Мороза, Золотую Рыбку, Джина и прочих волшебников и детских грёз героев. Готов писать историю, менять теченья рек, Скалу реальности в брильянты для неё дробя. Ведь наша дочь - единственный на свете человек, Которого я научусь любить не меньше, чем люблю тебя.
2023-02-03 06:44:06
1
0
Інші вірші поета
ХУ Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире БЫЛ ДЕКАБРЬ, ЗАМЕРЗАЛИ РЕКИ СРОЧНО НУЖЕН СЕРДЕЧНЫЙ МЕХАНИК
Інші поети
Jasper Zabini
@Jasper28
Muzalevski
@Muzalevski
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4928