БЫТЬ С ТОБОЙ ВМЕСТЕ – СЛОВНО ВЫПИТЬ ТОННУ КОФЕ ЗА РАЗ
Быть с тобой вместе – словно выпить тонну кофе за раз: И сердце мечется орлом в грудной постылой клетке. Но, почему-то, при тебе весь мой словарный запас Ничтожен, словно глоссарий Эллочки-людоедки. И все поэты, с их по ювелирному точёной рифмой, Меня понять в такой момент сумели бы едва ли. Как оператор, вдруг меняет тут же Бог тариф мой, Чтоб мои губы главных слов как прежде не сказали. Жаль, ты, Родная, не подозреваешь, что потом, - После того, как ты уходишь, я пишу всю ночь эпистолы. Я становлюсь из крика самым жалким, тихим шёпотом, И время измеряют лишь диастолы и систолы. Реальность наша пусть избита, но живая. Словно сапёру, нужно быть всё время на чеку. Любовь – она как будто рана ножевая: Вытащи лезвие – и просто кровью истеку.
2023-01-20 08:11:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11434
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3932