CAPRICE 24

Андрій Лаврик

С надменностью княгини Глядит в окно луна. Каприсом Паганини Запела тишина. Пусть мысли про рутину Опять мешают спать. Но скоро в снов пучину Провалится кровать. И полетит – как птица – По прошлым адресам. Реальности граница Уже трещит по швам. Мы в зазеркальном мире. Вспять пущен стрелок бег! Каприс двадцать четыре – Иллюзий саундтрек.

2023-02-09 18:01:45

Інші вірші поета

Из любви этот вечер соткан Эти глаза разжигают пожары Я пишу симфонию тишины Мотивы

Інші поети

Кохана

@kohana

Ren

@Panda_4010

Gloria Jason

@GloriaJason69

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

4060

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11210