ОСЕННЕЕ

Андрій Лаврик

Луна – её высочество. Река. Четыре тополя. Сидим – два одиночества, Друг другу души штопая. Сиянье звёздной бахромы. Глинтвейн. Пора осенняя. Жаль, у любви стервозной мы Не выпросим спасения. Шумит листва. Течёт вода. Огней вдали мерцание. Ты повторяешь: «Навсегда», - Как будто заклинание. Осколки наших голосов Изранят тишину. Открою я души засов, И в чувствах утону …

2023-01-16 14:18:28

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мартин ІДЕН

Красиво

Відповісти

2023-01-16 14:23:24

Подобається

Інші вірші поета

МЫШКА СТАНОВИТСЯ ПРОДОЛЖЕНИЕМ РУКИ Мотивы В улыбку спрятав тоску-печаль HYPNOTIC

Інші поети

Romkolana

@nastyuxa_xa

Цірук Тетяна

@tsirukt

Mesa

@mesa

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2567

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2974