ДОБРОЕ ЗЛОБОДНЕВНОЕ
(18+)
«Временный рост мaндaвoшки равен высоте объекта, на который она гадит, плюс 0,2 миллиметра» (В. Пелевин «Empire V») Иван Трофимович, читающий с трудом, И своё имя пишущий с ошибкой, Назвал профессора Семёнова гoвнoм, И час сидел с блаженною улыбкой. А баба Галя, возмутившись жутко, Забыв о заповеди девять со скрижали, Всем объявила: «Внучка Светки – прoститутка!», - И сразу выросла в глазах своей морали. Алкаш Серёга, самогон занюхав хеком, Отрыжкой смачной всех соседей разбудив, Нарёк певца Олега гoмoceком, Себя мужчиной настоящим ощутив. БОМЖ Федя, подобрав с земли «бычок», Находке драгоценной сам не веря, Изрёк: «Министр финансов – дурачок», - С надменным пафосом выпускника из Йеля. Анжелка, превратив свой мозг в кутю, Губами ботоксными мнёт слюняво сиги: «Вы представляете, Людок совсем тю-тю, - Купила … эти… ну скажите, девки … книги». И раз Вас обсуждают, ну так что ж? Пускай живут они с гримасой злою. Стряхнуть фекалии прилипшие с подошв Ведь проще, чем таскать их за собою.
2023-02-04 15:33:47
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12121
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4974