ДОБРОЕ ЗЛОБОДНЕВНОЕ
(18+)
«Временный рост мaндaвoшки равен высоте объекта, на который она гадит, плюс 0,2 миллиметра» (В. Пелевин «Empire V») Иван Трофимович, читающий с трудом, И своё имя пишущий с ошибкой, Назвал профессора Семёнова гoвнoм, И час сидел с блаженною улыбкой. А баба Галя, возмутившись жутко, Забыв о заповеди девять со скрижали, Всем объявила: «Внучка Светки – прoститутка!», - И сразу выросла в глазах своей морали. Алкаш Серёга, самогон занюхав хеком, Отрыжкой смачной всех соседей разбудив, Нарёк певца Олега гoмoceком, Себя мужчиной настоящим ощутив. БОМЖ Федя, подобрав с земли «бычок», Находке драгоценной сам не веря, Изрёк: «Министр финансов – дурачок», - С надменным пафосом выпускника из Йеля. Анжелка, превратив свой мозг в кутю, Губами ботоксными мнёт слюняво сиги: «Вы представляете, Людок совсем тю-тю, - Купила … эти… ну скажите, девки … книги». И раз Вас обсуждают, ну так что ж? Пускай живут они с гримасой злою. Стряхнуть фекалии прилипшие с подошв Ведь проще, чем таскать их за собою.
2023-02-04 15:33:47
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759