ДУМЫ
В черепной коробке рай или тюрьма, Там от казни шаг до благодати. У других какой-то сложный склад ума, У меня же склад тарелок у кровати. От законов не спасает их незнание. Важно пыжатся носители умишка. У меня ведь тоже есть образование, Но не высшее, а под коленкой шишка. В порицатели пойти иль в прорицатели? Крикну, словно Пушкин: «Где же кружка?» Вон за кем-то плачут воздыхатели, А за мною разве что психушка. Вот лежу, ленив, как панды мишки, Хладнокровный, словно барракуда. У кого-то грязные мыслишки, У меня – лишь грязная посуда. Мечты сжигаю, пока люди жгут калории. И грусть мне витамина «С» полезней. Вон у других любовные истории, А у меня история болезней. Медкарта под рукой. Не карта вин. И клетки что-то нервные такие. Из накоплений – лишь холестерин. Из отложений - только жировые.
2023-01-20 18:50:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1658
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4795