І знову вибач. Що тобі ще?
І знову вибач. Що тобі ще? Якщо образив, то ненавмисно. Вже вкотре липень обмив дощем Старече тіло сумного міста. Я в цьому фільмі лише глядач, Що йде в кіно, ніби інші – в храми. Та клятий автовідповідач Торочить знову одне й те саме. Вже небо квітне рясним сузір’ям, Зірки яскраві, мов смолоскипи. Я йду самотньо твоїм подвір’ям І відчуваю, як пахнуть липи. Коли настане лиха година, І Землю виснажать суховії, Тебе любитиму. Це єдине, Що я в житті цім насправді вмію. Тебе чекатиму. Це останнє, Що сенс в житті надає поету. Якби не мрійники й не кохання, Господь давно б знищив цю планету.
2023-02-01 23:35:44
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-02-01 23:59:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1755
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1459