І знову вибач. Що тобі ще?
Андрій Лаврик
І знову вибач. Що тобі ще? Якщо образив, то ненавмисно. Вже вкотре липень обмив дощем Старече тіло сумного міста. Я в цьому фільмі лише глядач, Що йде в кіно, ніби інші – в храми. Та клятий автовідповідач Торочить знову одне й те саме. Вже небо квітне рясним сузір’ям, Зірки яскраві, мов смолоскипи. Я йду самотньо твоїм подвір’ям І відчуваю, як пахнуть липи. Коли настане лиха година, І Землю виснажать суховії, Тебе любитиму. Це єдине, Що я в житті цім насправді вмію. Тебе чекатиму. Це останнє, Що сенс в житті надає поету. Якби не мрійники й не кохання, Господь давно б знищив цю планету.
2023-02-01 23:35:44
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-02-01 23:59:04
Подобається
Інші вірші поета
Yesterday ДУМЫ ОСЕННЕЕ В ЛАБИРИНТЕ ИЗ УЛИЦ
Інші поети
cheska Bailey
@Francheska_Bailey
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5479
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2531