ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР
Крізь прохолодний, сірий, густий туман
Містичні камені виринають із потойбіччя
На кладовищі, серед химер й оман.
Минуле дивиться тут майбутньому у обличчя.
Прийдешнє каже: «Встигнеш. Іще не час.
В жодному разі не надурити долю.»
Давнє підступно шепоче: «Іди до нас.
Бачиш, тут ні турбот нема, ані болю.»
Спокій на склепах та на хрестах спочив,
Янгол-надгробок несе свою вічну варту:
Чи-то в жалобі голову похилив,
Чи-то шкодує, що душам бракує гарту.
Наше життя – лише міст через два світи.
Цвинтарем разом зі мною мандрує вітер.
Коли набридне щоранку вперед іти,
Я тут залишусь, щоб вічність перепочити.
2023-02-07 13:23:52
1
0