ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР
Крізь прохолодний, сірий, густий туман Містичні камені виринають із потойбіччя На кладовищі, серед химер й оман. Минуле дивиться тут майбутньому у обличчя. Прийдешнє каже: «Встигнеш. Іще не час. В жодному разі не надурити долю.» Давнє підступно шепоче: «Іди до нас. Бачиш, тут ні турбот нема, ані болю.» Спокій на склепах та на хрестах спочив, Янгол-надгробок несе свою вічну варту: Чи-то в жалобі голову похилив, Чи-то шкодує, що душам бракує гарту. Наше життя – лише міст через два світи. Цвинтарем разом зі мною мандрує вітер. Коли набридне щоранку вперед іти, Я тут залишусь, щоб вічність перепочити.
2023-02-07 13:23:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1459
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2618