ДЯДЯ СЕНЯ
Именуя себя гордо поставщиком Деревянных костюмов на бал выпускной, Дядя Сеня работает гробовщиком, И на чай к нему ходит старуха с косой. У окна посидят, погрызут рафинад, Дядя Сеня наточит костлявой косУ. «Засиделась, дружок, провожать пора в ад Прокурора. Повесился в пятом часу.» Балахон свой расправив, что соткан из тьмы, Смерть отправится множить реестр потерь. Гробовщик, протянув сигаретку взаймы, Приоткроет галантно пред дамою дверь. А потом, словно палки магической взмах: Отшлифует рубанком, махнёт долотом. Власть имущих хоронят в шикарных гробах, Но, как все, предстают перед Божьим судом. Гробовщик завсегда дружелюбен на вид. На соседку – ворчливую склочную дуру - Смотрит он без враждебности и без обид, А с теплом - как на будущую клиентуру. Когда кто-то хамит, его мысли ясны, У него одно дело – прикидывать только: Много ль метров погонных потратит сосны? И тесьмы на обшивку заказывать сколько? Дворник и депутат, лесоруб и банкир, Трудоголик и раб нашей матушки лени, И убийца и жертва, фанат и кумир – Все окажемся в добрых руках Дяди Сени. Будь трусливый ты дрыщ, или наглый качок, С крыши рухнет кирпич, сквозняками продует, Гробовщик дядя Сеня докурит бычок, И любовно в коробочки всех упакует.
2023-02-07 08:26:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13020
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5539