ДЯДЯ СЕНЯ
Именуя себя гордо поставщиком Деревянных костюмов на бал выпускной, Дядя Сеня работает гробовщиком, И на чай к нему ходит старуха с косой. У окна посидят, погрызут рафинад, Дядя Сеня наточит костлявой косУ. «Засиделась, дружок, провожать пора в ад Прокурора. Повесился в пятом часу.» Балахон свой расправив, что соткан из тьмы, Смерть отправится множить реестр потерь. Гробовщик, протянув сигаретку взаймы, Приоткроет галантно пред дамою дверь. А потом, словно палки магической взмах: Отшлифует рубанком, махнёт долотом. Власть имущих хоронят в шикарных гробах, Но, как все, предстают перед Божьим судом. Гробовщик завсегда дружелюбен на вид. На соседку – ворчливую склочную дуру - Смотрит он без враждебности и без обид, А с теплом - как на будущую клиентуру. Когда кто-то хамит, его мысли ясны, У него одно дело – прикидывать только: Много ль метров погонных потратит сосны? И тесьмы на обшивку заказывать сколько? Дворник и депутат, лесоруб и банкир, Трудоголик и раб нашей матушки лени, И убийца и жертва, фанат и кумир – Все окажемся в добрых руках Дяди Сени. Будь трусливый ты дрыщ, или наглый качок, С крыши рухнет кирпич, сквозняками продует, Гробовщик дядя Сеня докурит бычок, И любовно в коробочки всех упакует.
2023-02-07 08:26:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16280
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13107