Эффект «зловещей долины»
Я, словно Данте, путь земной пройдя до половины, Вдруг, оглянувшись, ощутил эффект «зловещей долины». И, присмотревшись, увидал тоску на серых лицах, Зияла жуткой пустотой апатия в глазницах. Тянулась бесконечным строем бледная шеренга, Они общались меж собою чем-то вроде сленга. В их речи бренды, ярлыки, торговые марки Служили лживым миражом солидной аватарки. Что завещали им в наследство папы их и мамы? Всегда послушно выполнять инструкцию программы. И вот они несут расизм, сексизм, мизогинию, Готовые Варавву славить, распинать мессию. На каждый их вопрос есть сто готовых ответов, Их любопытство состоит лишь из чужих секретов. Не под конвоем их ведут, они свободны, вроде, Но стадный алгоритм прописан у них в коде. В их головах скрипит гул ржавых шестерёнок, И в каждом был убит мечтательный ребёнок. Они смотрели сквозь меня и в бельмах их слепых Я с ужасом прочёл, что я – один из них.
2023-02-09 09:55:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5460
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13268