Город встретил весну
Город встретил весну и звучит Звонким тенором Фредди Меркури. Жуткий, даже потерянный вид, У того, кто живёт в моём зеркале. Мы с ним пили вчера, кажись, Пока все кабаки не зашторились. А потом говорили про жизнь, Соглашались, а после рассорились. Сам с собою теперь не в ладу, По щеке тяну ржавое лезвие. Я от жизни подарков не жду, Есть ли дело ещё бесполезнее? Новый день судьбою отчеканился. Тишина натянута струной. Радуюсь, что дрогнул и поранился: Кровь идёт, а значит я живой. За окошком туманится резкость. Читай улицы вместо строк. Новый день – это шаг в неизвестность. Это повесть, где ты одинок. Солнца луч щекочет соснам кроны, Мысли – письма. Небо – адресат. У кого-то рай на две персоны, У кого-то персональный ад. В мире всё зависит от случайностей, Перед Богом наг и царь и вор. Милая, не доводи до крайностей, Огласи-ка лучше приговор. Может, нету места нам в раю? Я прошу, будь точной, как в аптеке: Или пуля в лоб мне: «Не люблю», Или сладкий мёд: «Твоя навеки».
2023-01-29 14:37:01
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4792
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3845