Тремтять останні сонця промені

Андрій Лаврик

Тремтять останні сонця промені, День впав у прірву небуття. Лиш те, що залишилось в спомині, І називається життя. Минеться все. І ми минемося. Для щастя час. І час для болю. Страждаєм, плачемо, сміємося, З миттєвостей будуєм долю. Ми всі сюжет своєї повісті Складаємо із зради й вірності. І в хороводі випадковості Знаходимо закономірності. Там, де немає місця радощам, Біда чатує у віконця. Затям собі - хвала дощам, Без них ти не цінуєш сонця.

2023-02-01 20:33:05

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Чудово написано , милозвучно та чарівно .😉🧡💞

Відповісти

2023-02-01 23:23:05

Подобається

Мартин ІДЕН

Чудово!

Відповісти

2023-02-01 23:59:21

Подобається

Інші вірші поета

Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире ВЕСЕННИЙ ДОЖДЬ Я и думать о тебе забуду В электричке

Інші поети

Vasylynaa

@vasylyna0qw

Vinay Deshlahare

@avin_rafael

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

3292

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3300