Имя
Андрій Лаврик
Всюду чихи и сопли. Так люто бушует ОРВИ. Среди улиц бесцветных и остановок блёклых, Всему миру я расскажу о своей любви На заиндевевших февральских автобусных стёклах. Имя. По буквам. Как на уроках в школе. Словно в тетрадке старой за первый класс. Чувствую, счастье нуждается в этом пароле. Думаю лишь о тебе. А мечтаю - о нас. Тени домов проплывают медлительно мимо. Если нашёл своё счастье, - хватайся, держись! Только тебе показал свою душу без грима. Только с тобой научился ценить эту жизнь. Стройно рядами стоят фонари часовыми. Ветер презрительно дует со всех сторон. Я выхожу. И лишь как заклинание имя Едет по городу в твой отдалённый район.
2023-02-03 10:01:36
1
0
Інші вірші поета
СНЕГА КИЛИМАНДЖАРО Не хочется взяток нашему Эго В «ВАЙБЕРЕ» КОНТАКТОВ БОЛЬШЕ ТЫЩИ И ЗЕРКАЛА ЗАБУДУТ
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1997
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000