КАК ТАМ ПИШУТ В РОМАНАХ...
Как там пишут в романах с огромными тиражами: «Водопады волос, блаженных очей алмазы». Боже, глупость какая! В сравненьи с твоими глазами Все сокровища мира – всего лишь дешёвые стразы. Корабли пустых фраз прохудились и сели на мели, Только стрелки часов вечно странствуют – грёз пилигримы. Всё на свете имеет аналоги и параллели, И лишь ты уникальна, черты твои неповторимы. В храме тела душа обратится в призывную звонницу, Одинокое сердце блуждает туманами блёклыми. Твоим именем я назову этой ночью бессонницу, Что гремит кандалами во тьме за незрячими окнами. Опускается на дома Гром – проклятие небосвода. Если чувства к тебе – тюрьма, Значит мне не нужна свобода.
2023-01-30 10:35:41
1
0
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4167
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1336