НЕВИДИМКИ
Андрій Лаврик
Шляются по улицам люди-невидимки. На ж/д вокзалах много бродит их. Каждый день справляются по мечте помИнки В сумрачных подвалах мрачных и сырых. Сверстники «Айфонами» вновь снимают суши, Выклянчить под фото чтобы лишний лайк. Невидимки в ветоши прячутся от стужи. Своры – их соцсети. Свалка – их Клондайк. И пока прилавок от продуктов ломится, Их живот играет соло на трубе, Сами посудите, как тут не озлобиться? И не харкнуть в рожу склочнице судьбе. Невидимки посланы людям на проверку: Ты решил не видеть. Бродят на виду. Это просто ангелы с душ снимают мерку, А потом доносят высшему суду.
2023-02-08 09:28:03
1
0
Інші вірші поета
ВНОЧI На дне Я не верю Ночью гремели грозы
Інші поети
Aila
@aila4u
Marry_Noverry
@Marry_Noverry
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3961
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4897