НЕВИДИМКИ
Андрій Лаврик
Шляются по улицам люди-невидимки. На ж/д вокзалах много бродит их. Каждый день справляются по мечте помИнки В сумрачных подвалах мрачных и сырых. Сверстники «Айфонами» вновь снимают суши, Выклянчить под фото чтобы лишний лайк. Невидимки в ветоши прячутся от стужи. Своры – их соцсети. Свалка – их Клондайк. И пока прилавок от продуктов ломится, Их живот играет соло на трубе, Сами посудите, как тут не озлобиться? И не харкнуть в рожу склочнице судьбе. Невидимки посланы людям на проверку: Ты решил не видеть. Бродят на виду. Это просто ангелы с душ снимают мерку, А потом доносят высшему суду.
2023-02-08 09:28:03
1
0
Інші вірші поета
Впечатление от поездки в деревню БРОДЯГА НОВЫЙ РАССВЕТ Світанок розпалив мільйон багать
Інші поети
breathings
@breathings
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2503
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3806