У замка Сфорца
Андрій Лаврик
О нашем месте в Господнем плане У замка Сфорца думал в Милане. Банален был мой вопрос и страшен: Кто возводил своды этих башен? Их погребли давно. Позабыли. Ведь что есть память? Подобье пыли. Да вы же в курсе, даже солги я: У молодых на пыль аллергия. Всё уже было, и будет с нами, Слагаемые меняй местами, Но всё равно, по закону суммы, Опять похерим свою мечту мы. Коль десять раз мы сыграем драму, Та буффонадой войдёт в программу. И вот я здесь – в роли стихотворца – Стою ничтожный у замка Сфорца.
2023-02-12 20:26:14
1
0
Інші вірші поета
Ну прости, что пишу так редко и невпопад АРХИТЕКТОР ТВОЁ СВЯТОЕ ИМЯ Гранит
Інші поети
J 131
@Ju131
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3900
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5165