У замка Сфорца
О нашем месте в Господнем плане У замка Сфорца думал в Милане. Банален был мой вопрос и страшен: Кто возводил своды этих башен? Их погребли давно. Позабыли. Ведь что есть память? Подобье пыли. Да вы же в курсе, даже солги я: У молодых на пыль аллергия. Всё уже было, и будет с нами, Слагаемые меняй местами, Но всё равно, по закону суммы, Опять похерим свою мечту мы. Коль десять раз мы сыграем драму, Та буффонадой войдёт в программу. И вот я здесь – в роли стихотворца – Стою ничтожный у замка Сфорца.
2023-02-12 20:26:14
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12514
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1842