ХТОСЬ БУДУЄ БОРДЕЛІ
(18+)
Хтось будує борделі. Інші мурують храми. Найчастіше це робить одна і та ж персона. До раю шлях навпростець, до пекла ідуть манівцями. Хто успіху прагне - фарбується в хамелеона. Хто має наснагу – постійно змінює колір. Встає під нові прапори та сучасні гасла. З «потрібним» знайомим заливши коньяк за комір, В багаття із кривди проллє іще більше масла. Що нині у тренді? Обличчя яке у моралі? Вже правда згубила красу. Залишилось спотворення. Історії потяг прямує уверх по спіралі, Приречені ми на постійне безглузде повторення. Тут жоден із нас проблемам не має ліку, Мов той каменяр, що у вірші длубає скелю. В одному котлі варитимуться довіку Що ботюшка з храму, що той сутенер із борделю.
2023-01-20 09:05:13
2
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2709
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726