Женщина бывает кем угодно

Андрій Лаврик

Тень на веки. В лифчик – поролон. Нормам всем назло и этикету, В каждой женщине живёт Наполеон, Захватить мечтающий планету. Шарлатанству этому не верь, Образов у них в запасе сотни: Элегантная мадам Коко Шанель И нахальный гопник с подворотни. Вот она – сестра, жена и мать, Но когда всё в жизни косо-криво, Женщина способна так послать, Что краснеют грузчики стыдливо. Сострадать умеет и любить, Смотрит назидательно и строго, Но попробуй женщину обидь - Как сестра Кличко – порвёт любого. Экология виною, или стресс? Где проходят жуткие обряды Превращения диснеевских принцесс В монстров, что не ведают пощады? Всё на них: семья, очаг, уют. Стойки и красивы непременно. Видно, Бог и чёрт всегда живут В душах их, работая посменно. Я, конечно же, за дам стою горой, Слабый пол всегда на пьедестале. Просто кажется, что в женщинах порой Дремлет Гитлер, и сидит в засаде Сталин. Поделюсь секретом принародно: Зуб даю! Железно! Буду гадом! Женщина бывает кем угодно, Всё зависит от мужчины рядом.

2023-02-02 16:19:32

Інші вірші поета

Снегопад АETERNO TE AMABO У замка Сфорца Людское сборище – всегда очередь

Інші поети

tata

@tata4u

Michelle

@writtendreams

Yujen barbossa _-

@ta_ke_rs

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12181

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16566