КЛЕПТОКРАТИЯ (СКАЗКА)
Андрій Лаврик
Клептокра́тия (от др.-греч. κλέπτειν «воровать» + κράτος «господство, власть»; буквально «власть воров») — правительство, контролируемое мошенниками. В тридесятом царстве братия По многоходовке гения Порешила: Клептократия – Форма лучшая правления. Кажется – куда нелепее? Быть ведомым наглой мордою Но народец раболепие Нёс – как стяг – святыней гордою. Ох, кичились люди муками! Скрепы блеянья овечьего Завещали детям с внуками. Больше завещать-то нечего. Чтоб сберечь идею мерзкую, Напрягли умишки куцые. Клептократию имперскую Прописали в конституции. «Выбор – зло!», - их вечный лозунг Одно имя в бюллетенях. Главное – удобней позу Всем занять им на коленях. Эх, картина! Вот же мило! На волне патриотизма Так царя на днях скрепило - Что не помогла и клизма. Чтит же власть свою породу: На подбор – одни мошенники. Весь народ скулит им оду В милом праздничном ошейнике. Был один – кричал: «Коррупция! Власть в дepьмe! Тащи подгузник!» Он - наглядная инструкция – Катакомб извечный узник. Спору нет – слепа фемида! У законов век не долог. Ведь, когда на троне гнида, Не в чести паразитолог. Что ж, простится мне едва ли Грубых слов шальная сальность. Это сказка без морали. Слава Богу – не реальность!
2023-02-11 07:09:15
1
0
Інші вірші поета
ЛЮДИ ИЩУТ И НАХОДЯТ СМЫСЛЫ IN PERPETUUM (СОНЕТ) Я ЗАВЯЗАЛ ГЛАЗА СВОЕЙ ДУШЕ РАССТАВАНИЕ
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Ната
@MataMark
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1354
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1152