КЛЕПТОКРАТИЯ (СКАЗКА)
Андрій Лаврик
Клептокра́тия (от др.-греч. κλέπτειν «воровать» + κράτος «господство, власть»; буквально «власть воров») — правительство, контролируемое мошенниками. В тридесятом царстве братия По многоходовке гения Порешила: Клептократия – Форма лучшая правления. Кажется – куда нелепее? Быть ведомым наглой мордою Но народец раболепие Нёс – как стяг – святыней гордою. Ох, кичились люди муками! Скрепы блеянья овечьего Завещали детям с внуками. Больше завещать-то нечего. Чтоб сберечь идею мерзкую, Напрягли умишки куцые. Клептократию имперскую Прописали в конституции. «Выбор – зло!», - их вечный лозунг Одно имя в бюллетенях. Главное – удобней позу Всем занять им на коленях. Эх, картина! Вот же мило! На волне патриотизма Так царя на днях скрепило - Что не помогла и клизма. Чтит же власть свою породу: На подбор – одни мошенники. Весь народ скулит им оду В милом праздничном ошейнике. Был один – кричал: «Коррупция! Власть в дepьмe! Тащи подгузник!» Он - наглядная инструкция – Катакомб извечный узник. Спору нет – слепа фемида! У законов век не долог. Ведь, когда на троне гнида, Не в чести паразитолог. Что ж, простится мне едва ли Грубых слов шальная сальность. Это сказка без морали. Слава Богу – не реальность!
2023-02-11 07:09:15
1
0
Інші вірші поета
МОЛЧИТЕ АНГЕЛЫ, КОГДА ОНА ПОЁТ VAMP МОТИВАЦИОННОЙ ЛИТЕРАТУРЕ ПОСВЯЩАЕТСЯ Прости
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9409
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2059