Луна зимним яблоком зреет
Андрій Лаврик
Луна зимним яблоком зреет На сумрачном дереве ночи. Но память уже не согреет И счастья нам не напророчит. Лишь ветер за окнами свищет, Стучится в закрытые двери. Как будто отчаянно ищет, Кому свои тайны доверить. Когда ты вздыхаешь: «Одна я», - Тоскуя печально и немо, То просто не знаешь, родная, Что ты – моё доброе небо. Что ты – моё солнце горячее, Что бьюсь без тебя в лихорадке. Что рядом с тобою богаче я, Чем все, кто у «Форбса» в десятке.
2023-02-03 09:20:12
2
0
Інші вірші поета
Ночью гремели грозы ЛЮБЛЮ Увижу скоро судеб дирижёра я ДЕСТРУКТИВНОЕ
Інші поети
AnnaMary
@AnnaMary_
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4129
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9601