СТАТИСТИЧЕСКОЕ САТИРИЧЕСКОЕ

Андрій Лаврик

(18+)
36% населения нашей страны не могут найти работу, соответствующую их диплому. (неумолимо жестокие данные Минстата) Я краснодипломный филолог от Бога, ЛитОту с гиперболой я различу. В «McDonalds» ведёт моей жизни дорога. «Свободная касса», - истошно кричу. В эстрадном училище стал музыкантом. Играю на флейте, баяне, трубе. И кем я работаю? Официантом. Зато всегда сыт. Не нуждаюсь в еде. Я метеоролог по образованию. Умею предсказывать снег и грозу. Но мой кошелёк подчинён расстоянию. Таксую всю жизнь. Ты садись. Подвезу. А я аттестатом своим дорожу Археологического факультета. Теперь каждый день как молитву твержу: «На скидку есть карта? Не нужно пакета?» Ушёл агроном, позабывши про жАтву, Вакансии нету, стал дворником он. А вот терапевт, Гиппократу дав клятву, На стройке лопатой мешает бетон. Бухгалтер, устав от финансовой смуты, Толкает косметику, гордость поправ. Смотри, полицейский ушёл в проституты, - Ну, тут по профессии, тут без предъяв. Философ на рынке торгует трусами, Физрук на районе крышует ларьки. Соседка юрист промышляет ночами В стрип-баре, спасая мужчин от тоски. Но это не довод в поддержку депрессии. Хоть многим сейчас и взгрустнулось тайком. Не важно, кем числишься ты по профессии, Одно пожеланье: не будь муд@ком.

2023-02-04 11:14:11

Інші вірші поета

Как избежать тревожных ожиданий? Лямур тужур Гранит 懐かしい (НАТСУКАШИ)

Інші поети

Nespassion

@Nespassion

Younis Sari

@younissari

Koga- Chan

@cute_cat_2411

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1843

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3786