ЛЮДОЕДКА
Ей бы заниматься контрразведкой, - Не сдала пароль бы и под пытками. Я вчера общался с Людоедкой. Назовём общение «попытками». Восхищался, глядя на природу: «Даже звёзды светят не напрасно!». То ли мне, а может, про погоду, Собеседница моя сказала: «Ясно». Удивлялся: «В мире прокажённом Место есть любви. Невероятно!» Словно Мышка Соня в трансе сонном, Отвечала шёпотом: «Понятно». Для неё дробил пласты культуры, Тему, как брильянт, искал из грунта Музыки, кино, литературы … В паузе она вздохнула: «Круто». Чтобы в тишину внести интригу В стиле «А вот это поворот!», Гоголя пересказал ей книгу. И она произнесла: «Ваще зачёт». Словом, я от скуки чуть не помер. Зря я гладился, да и напрасно брился. Попросила: «Позвони. Вот номер», Пятясь, я сказал: «Угу», - и смылся.
2023-01-20 20:35:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4193
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1967