ЛЮДОЕДКА
Ей бы заниматься контрразведкой, - Не сдала пароль бы и под пытками. Я вчера общался с Людоедкой. Назовём общение «попытками». Восхищался, глядя на природу: «Даже звёзды светят не напрасно!». То ли мне, а может, про погоду, Собеседница моя сказала: «Ясно». Удивлялся: «В мире прокажённом Место есть любви. Невероятно!» Словно Мышка Соня в трансе сонном, Отвечала шёпотом: «Понятно». Для неё дробил пласты культуры, Тему, как брильянт, искал из грунта Музыки, кино, литературы … В паузе она вздохнула: «Круто». Чтобы в тишину внести интригу В стиле «А вот это поворот!», Гоголя пересказал ей книгу. И она произнесла: «Ваще зачёт». Словом, я от скуки чуть не помер. Зря я гладился, да и напрасно брился. Попросила: «Позвони. Вот номер», Пятясь, я сказал: «Угу», - и смылся.
2023-01-20 20:35:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4011
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12749