КАНОНАДА
Мысли взрывают мой разум снарядами. Нервные клетки сдаются в плен. Солдаты тревоги шагают парадами Под моей кожей дорогами вен. Замок души чувства взяли в осаду, Страсти с тараном застыли у врат. Словно бреду Гефсиманским я садом, Зная, что вскоре буду распят. Всё предначертано, неотвратимо, Эмоции - словно мортиры ядро. Сердце тобой как скотина клеймимо, - Образ твой – вечное на нём тавро. В битве с реальностью пали мечты, Больше во мне не осталось меня. Всё, что я слышу, – лишь ТЫ, ТЫ, ТЫ, ТЫ! Как канонада, что бьёт хороня.
2023-02-04 11:05:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12478
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1807