КАНОНАДА
Мысли взрывают мой разум снарядами. Нервные клетки сдаются в плен. Солдаты тревоги шагают парадами Под моей кожей дорогами вен. Замок души чувства взяли в осаду, Страсти с тараном застыли у врат. Словно бреду Гефсиманским я садом, Зная, что вскоре буду распят. Всё предначертано, неотвратимо, Эмоции - словно мортиры ядро. Сердце тобой как скотина клеймимо, - Образ твой – вечное на нём тавро. В битве с реальностью пали мечты, Больше во мне не осталось меня. Всё, что я слышу, – лишь ТЫ, ТЫ, ТЫ, ТЫ! Как канонада, что бьёт хороня.
2023-02-04 11:05:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1707
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4662