МАСТЕР ПИКАПА
Устав блюсти мораль, как римский папа, И от того, что жизнь – сплошной облом, Полгода я ходил на курс пикапа, И мной получен даже был диплом. Вооружившись знанием сакральным, И напускным цинизмом заручась, Оделся Дон Жуаном карнавальным И девичьи сердца пошёл я красть. Надел крутые джинсы цвета хаки, Да феромонами себя обрызгал всласть. За мною увязалось три собаки, Но женщины бросались прочь, кривясь. И вот, наметив жертву чар своих, Проверив, что свежо моё дыхание, Спикировал, как истребитель МиГ, И выдал всё, что выучил заранее. Шептал про ангела, упавшего с небес, Её за руку попытавшись взять к тому же. Лупил себя по-обезьяньи в хилый пресс. Ну и коронка: «Вашей маме зять не нужен?» Всему доверившись, что выучил из книг, Вращая тазом – подсознанью знак - Уверенно издал животный рык – Хотел как лев, сумел лишь как ишак. На милую надвинувшись, как туча, Облизывая губы беспрестанно, Вдруг улучил я подходящий случай - Схватил за грудь. Как оказалось – рано. Газ из баллончика обжёг мне роговицу. Мой пыл остыл при встрече с каблуком. Доставили в центральную больницу С диагнозом «открытый перелом». Сгорели честь и гордость, словно спички, Так плохо спал, боясь опять кошмара, Что сердце дрогнуло у юной медсестрички, И мы сейчас счастливая с ней пара. Теперь я сам веду пикапа курсы, И коль у барышень успех ваш не высок, Скажите лишь. Подключим все ресурсы. Мой прайс таков: сто долларов урок.
2023-02-02 05:59:24
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11135
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2140