МЕДВЕДЬ И СПИЧКИ (БАСНЯ)
Под старость лет сошёл с ума лесной медведь. В кустах малинкой обжираясь по привычке, Нашёл оброненные кем-то прежним спички, Сел на пенёк, и ну отчаянно реветь: «Я всех согрею, кто живёт в большом лесу, Хвалите же меня, и прославляйте чинно. Спасу от холода и волка и лису.» Плешивый мишка чиркнул спичкой, дурачина. Вот вспыхнула калина, а за ней Берёзы, клёны, даже пальмы запылали. Лишь зайцы, дорожа шкуркой своей, В лихом пожаре том кретина прославляли. Горел енот, горел трудяга ёжик. Козлы сбегали, не жалея ножек. Сам косолапый, скрепы чтя свои невежьи, Обгадил жидко местность по-медвежьи. Мораль: понятно даже самой малой птичке, Куда засунуть нужно мишке свои спички.
2023-02-10 08:05:12
1
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4780
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11918