Между многих людей распорошены
Андрій Лаврик
Между многих людей распорошены Созерцанья, слова и мечты. Суждено даже малой горошине Дать земле золотые плоды. Что тут скажешь? За кем угонишься? Обожжешься, летя на свет. Если с места корнями тронешься, Станешь сам как перекати-цвет. Не прощайся с родной стороною, Ширь полей не влезает в зрачок. Только в жизни бывает порою, Что и почва плывёт из-под ног. А тогда хоть об лёд бейся рыбой, Хоть веди себя как истукан,- Вниз падёшь бездыханною глыбой, Как низвергнутый в бездну титан.
2023-01-23 12:49:46
1
0
Інші вірші поета
ВОНА ГОВОРИТЬ КОГДА ТЕБЕ ПИШУ ОТРАЖЕНИЕ Кто-то гуглит погоду в Париже
Інші поети
Екатерина Арлей
@Katherine_morningstar
Dr.Theo
@Foli_officiel
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1592
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4193