На экране полночных небес

Андрій Лаврик

На экране полночных небес Крутит ночь колдовское кино. В неизвестность отходит экспресс, Превращаясь в сплошное пятно. Заметает сентябрь следы, Избавляясь от летних улик. И откуда в нём столько воды? Он сварлив, словно дряхлый старик. Может сызнова жизнь мне начать? Научиться безгрешно любить, Научиться бесстрашно мечтать, К облакам в небеса воспарить. Или сгинуть в тоске навсегда, Опрокинуть клепсидру времён. Не моей ли то жизни года Опадают с желтеющих крон?

2023-01-26 19:50:10

Інші вірші поета

Луна сорвалась с цепИ ДО ПОДКОЖНЫХ МУРАШЕК В креп-сатиновом платье пурпурного цвета ДЖАЗ

Інші поети

Charlie

@CharliePage

Валерия

@Valery_123

NOVATOR

@petruha1307

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12548

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6652