ПОЭМА О НЕСЛУЧИВШЕМСЯ СЧАСТЬЕ
Раненный в сердце неизлечим. Гоняю в аптеку Пегаса. В войсках влюблённых в Неё мужчин Я был рядовым запаса. В том войске любой - благородных кровей. И кто-то из них – Её суженый. А я – только жалкий, смешной дуралей, Её красотою контуженный. Устои взорву, только дайте огня. Я полон пьянящей отваги! Ведь имя Её – это гимн для меня. Портреты Её – мои флаги. Но в час, когда сгину, шагну в пустоту, И смерть свои зубы оскалит. Я розою белой в ваш мир прорасту. Пусть Ей меня кто-то подарит. ***** ***** ***** ***** ***** ***** ***** Прекращаем шастать друг к другу в сны Через дебри постылой реальности. В этом нет, родная, ничьей вины. Не винить же тебя в идеальности. Не казнить же мысли свои за то, Что они не слушаются – как дети. И упрямой памяти решето Ловит образ твой безустанно в сети. Не распять несбыточные мечты За манящий шёпот, что ты – судьба моя. Совершенные не забыть черты. Ведь любовь-то, знаешь ли, вещь упрямая. Подвели сомнения под расстрел. Кто влюблён – тот прав. Он ни свят, ни грешен. Свои песни звонко тебе лишь пел. А теперь навеки я безутешен. ***** ***** ***** ***** ***** ***** ***** Проститься с нею – равно умереть. Как вены порезать бритвой. И пусть с кем хочет живёт, но впредь Она стала моей молитвой. Пускай будет Богом её путь ведом, Морозы не будут суровы. Пускай будет счастьем согрет её дом. А все, кого любит, - здоровы. Чисты желанья – как первый снег. Хоть в роли я третьего лишнего. Она - единственный человек, О ком беспокою Всевышнего. Мосты сожгу. СМС сотру. Себя подарю первой встречной. Таких, как я, забывают к утрУ. Таких, как она, помнят вечно.
2023-02-03 06:48:24
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2068
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6298