Не учите

Андрій Лаврик

Иногда куда проще выть, Чем молчать, собираясь с силами. Нас не надо скорбеть учить Над не вам родными могилами. И слеза не для всякой щеки Кипяток. Для других – лишь влага. Есть профессия – плакальщики – Прибыль с горя берёт их ватага. Прорыдают по нотам гимн, И прохнычут нам арию звонко. Мы так ценим её, так хотим - Дорогую слезу подонка. Хватит тупо кивать, да галдеть, Не кривите душой и рожей. Не учите других скорбеть, Люди с толстой слоновьей кожей.

2023-02-12 16:07:57

Інші вірші поета

Отель РАНКОВЕ СОНЦЕ Если любить ЭТА ОСЕНЬ СНАРУЖИ ДОМОВ

Інші поети

Gray_Raven

@Gray_Raven

Noor Jahan

@noon_the_force

Наталія

@di_di_badabum

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2155

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2431